Ранковий серпанок над річкою тане,
І сонце встає, наче диво жадане.
Воно вишиває волошками ниву,
Причесує ніжно березу вродливу.
Підніметься вище – душа завмирає!
Як лагідно вишні воно наливає,
Як гладить листочки, лоскоче травицю,
Дарує землі золоту таємницю.
О, сонце невтомне! Твій промінь гарячий
Голубить хмаринки і кущик тремтячий,
Узори на луках, полях вишиває!
Від ласки й тепла все навкруг оживає!
О, сонечко ясне! Ти світ обіймаєш,
З вітрами у небі печаль розганяєш,
Даруєш душі і натхнення, і віру,
Наповнюєш світлом життєву палітру!
Невтомне сонце
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126052808559
Свидетельство о публикации №126052808559
Рецензии