Такою, точно, я тебе не знала,
Бо ще і не з'явилась у цім світі.
А ти у мріях у той час витала,
Неначе фея в променях софітів.
І загадкова усмішка Джоконди
Натхненням оповила твоє личко,
Осяюючи щедрість тої вроди,
Що іноді сприймається містично.
І падав сніг, устами завірюхи
Торкався скронь утомленого міста,
Зривав з людей вітрами капелюхи,
А ти все йшла усміхнена і чиста.
Моя душа, десь там за небокраєм,
Вдивлялася у риси, погляд, рухи...
А може саме так ми обираєм
Собі матусь, їх теплі, ніжні руки...
Мамi
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126052805969
Свидетельство о публикации №126052805969
Рецензии