Згадка про односельчан

Дитинство пам'ятаю до дрібниць
чиї в селі двори,садиби й хати
немов чисельність множення таблиць
хто проживав колись і,як Вас звати.

Я пам'ятаю багатьох із Вас
мізки ще Слава Богу не підводять,
де Льонька жив колись,ковбасник-Бас,
вже правнуки його у школу ходять.

Де Телесов Дмитро я знаю жив
і Віктора нічим не ображали,
травалий час із батьком він дружив,
а потім вдвох вже друзями ми стали.

Знов віднайшов від пам'яті ключі
Андрій Бідан,де мешкав пам'ятаю,
жив Зінець,по-сусідству Хомичів,
а Ніни агрономші хату скраю.

Вмить Василя Куреника згадав
і знову від жалю здригнулись скроні,
коли у школі іспити складав,
із хибами списав в Кураки Льоні.

Прогнав із підвіконня горобця
для згадки не потрібно і альбому,
подумав про Танцюру й Марківця,
про Мотуза,Калашника й Зажому.

Мов рідних шелест слухаю гаїв,
згадав Кислючку,Валіка Папашу,
в селі всіх пам'ятаю Лапаїв,
Каволю,Джавеляна і Абрашу.

Художник Сараненко жив Алім
на царині,його оселю знаю,
де Чорнаїв заозером був дім,
Жарків і Мурашів теж памятаю.

Оселю цю пізнав би уночі,
де із холоші сотні в'ється стежка
з Карапетяном теж ми родичі,
де дядько Кучеренко знаю мешкав.

Повітря краплю свіжого вдихнув,
бо впевнений,що люди хочу миру,
я про Лужанську Люду не забув
й покійного її Петруху Риру.

Де у дворі шашлик,ще вчора їв,
щоб братика свого згадала Сашу,
теж не забув обійстя Корпаїв
й сестру свою двоюрідню Наташу.

Там,де жили і Войко і Чорнай
а біля дуба там,де жив Дубина,
я знову пригадав дитинства край,
де кропивою заросла стежина.

Хоч багатьох із тих кого я знав
живих,на цьому світі вже немає,
де Білозір'я серцем обіймав,
на кладовищах вітер сум гойдає.

Віршем Сашко Карпусь усе сказав
про мешканців,господ високі вежі,
для земляків поему написав,
та головне,щоб не було пожежі.

Життя людей згадав яскраву мить
писати надоїло-хватить,досить,
пробачте,бо рука уже болить
а шлунок мій смачної страви просить.

травень 2026
О.Чубенко-Карпусь.