Світанок торкається ніжно води,
Рожевим серпанком лягає на хвилі.
Прокинувшись, море змиває сліди
І чайок вітає у вранішній тиші.
У кожному гребені вільних чудес
Бурхлива жага до життя оживає,
Приваблює синню, мов чаша небес,
Виблискує сонцем, сміється, співає.
А захід! Це – казка, де небо, в огні
Пурпурного дива краси і прощання,
Малює на синім морськім полотні
Жагучі і щедрі свої обіцяння.
О, море! Ти дивне у будь-яку мить:
У спокої тихім і в буйних розвагах,
Величчя твого надихаюча синь
Від ранку до ночі – у райдужних чарах!
Надихаюча синь моря
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126052608525
Свидетельство о публикации №126052608525
Рецензии