Іди у даль, де більше не болить,
Я не тримаю і шукать не стану.
Нехай цей день між нами догорить,
І дощ омиє цю солону рану.
Ти станеш димом, я — німим дощем,
Розведем курси у життєвім морі.
Обох нас душить цей пекучий щем,
Та наша воля — у вечірній зорі.
Гірку любов, що випалила сни,
Ми відпускаєм птахою на волю.
Немає більше нашої вини
В тому, що кожен обрав іншу долю.
Шукай свій шлях за лінію заріч,
Стирай сліди у попелі й тумані.
Нам залишається ця довга ніч,
І чисте світло в новому світанні.
Нiмий дощ
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126052608079
Свидетельство о публикации №126052608079
Рецензии