П1сня. Кажуть, маки у пол1 не кв1ти

Кажуть, маки у полі — не квіти,
То воїни, - що впали в бою.
Їхню кров вже не воскресити —
Бо проросла у червону красу.
Кожна пелЮстка — спогад і рана,
Як вічна  пам’ять, що не згасає…
Коли палають маки багряно,
В них  мовчки біль промовляє.

У полі маки тихо розцвілИ,
Я тебе чекаю на порозі,
Немов вогні серед нічної мли,
Йде  війна. -Я  плачу  й досі.

Летять роки, мов в небі журавлі,
По землі все чую  твої  кроки.
І кожен мак, що квітне навесні,
Мов шле твій  подих одинокий.

Твоє ім’я і вітер тихо знає,
Воно в мені навіки як весна.
Моє серце любить і чекає,
Моя надія досі ще жива.

Приспів
Маки, маки — червоні вогні,
Чи дочекаюсь — скажіть мені,
Милий там - де земля горить.
А тривожне небо все мовчить.
Маки, маки — пелюстки журби,
Я віддам  свої   усі скарби,
Крізь грОзи, крізь полум’я і дим,
Тільки повернІть його живим.

Фінал
Кажуть, маки у полі — не квіти,
То   воїни, що впали в бою.
Їхню кров вже не воскресити —
Бо проросла у червону красу.
Кожна пелЮстка — спогад і рана,
Як вічна  пам’ять, що не згасає…
Коли палають маки багряно,
В них  мовчки біль промовляє.