Чуеш,. ,?

Я розчиняюсь… чуєш? На межі.
В твоїх долонях — владних і гарячих.
До тебе дні мої були чужі,
У сірих стінах, прісних та незрячих.

А ти ввійшов — володар і вогонь!
Зламав фортеці, що єство тримали.
І під крилом твоїх палких долонь
Ми в дикім танці небо розірвали.

Там більше жодних правил чи табу,
Лиш дикий пульс і рваних трав доторки.
Я п'ю твою несамовиту ворожбу,
Змиваючи минулого обгортки.

Ти зміг розбити кригу самоти,
В запеклій заздрості німого ранку.
І з тисяч іпостасей вибрав ти —
Вести мене у пристрасть без устанку.

Твій шепіт — струмом… Губи… Лінії рук…
Я вся — твій гріх, твоя нічна стихія.
І в НАШЕ небо, крізь солодких мук,
Злітає крик — моя безмежна віра.

Тобі так пахне персик мій палкий,
Коли зриваєш одягу пелюстки.
Ти п’єш цей сік, густий і терпкий,
Довівши нерви до святої пустки.

І якщо є боги на цій землі,
То ти — мій бог, мій спалах, моє свято!
Лише ТИ один в моїй замерзлій млі
Зміг стільки жару й світла відкопати!