Слово
http://stihi.ru/2020/10/16/4546
Люблю дивитись, як зростає Слово.
Крізь брили часу, почуттів пласти
Його зернина волею Святого
Упала просто в серце з висоти.
Лежить воно у глибині до часу,
Хвилюючи бентежачи єство.
Настане мить — оживлюючи рясно
Дощі небесні оросять його.
Де визирне той паросток тендітний,
Міцне коріння в серці закріпить,
Небесний мир там квіткою розквітне,
Оновлене життя заструменить.
Свидетельство о публикации №126052605722