Насип мені, небо, в долоні зірок,
Я їми прикрашу подвір'я і ґанок.
І ще попрошу жменьку легких хмарок,
Щоб світло притишив прозорий серпанок.
Іще попрошу легковажний вітрець
Страхи розігнати, безсилля, печалі.
Візьму папірець і простий олівець --
Портрет намалюю тендітних конвалій.
А потім тихенько відкрию вікно,
Впускаючи вечір у затишок дому,
І стане на серці так легко й тепло',
Немов повернувся із мандрів мій човен.
Насип менi, небо, в долонi зiрок
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126052604311
Свидетельство о публикации №126052604311
Рецензии
