Ты пробач не часто в гости соната

Ти пробач не часто в гості
              соната

Світе ясний, світе милий,
Десь лелеки стиха квилять,
А тополя все шепоче,
Приголубить мене хоче...
Ми ж із нею давні друзі
У пахучому цім лузі –
Все стоїш тут у дозорі
І при сонці, і при зорях...

Приспів:
Це пристанищє останнє –
Пам’ять поколінь молодших,
І пісні були і танець,
Літепло до зим холодних…
В гості в час й не завітаєш,
Лиця ж у очах не тануть…

Ти пробач, не часто в гості,
Ще чатуєш при погості,
Де під вітами рядочком
Тато й Мама, і їх дочка...
У душі ми очі в очі –
Вечори й духмяні ночі,
Дні щасливі й дні в печалі,
А яких пісень співали...

Приспів:
Це пристанищє останнє –
Пам’ять поколінь молодших,
І пісні були і танець,
Літепло до зим холодних…
В гості в час й не завітаєш,
Лиця ж у очах не тануть…

О тополя – все ти знаєш,
Вітами мені киваєш...
Переходить все в легенди,
Череда життя моментів...

Приспів:
Це пристанищє останнє –
Пам’ять поколінь молодших,
І пісні були і танець,
Літепло до зим холодних…
В гості в час й не завітаєш,
Лиця ж у очах не тануть…

В’ячеслав Шикалович
28.01.2022р. – 26.05.2026р.
Мелодія на слова пісні: