Спогади дитинства

Зі спомином опав черемхи цвіт
і ті суниці,що любив збирати,
дитинства відновився ніжний слід,
де ще живі були і батько й мати.

У голові думки переплелись
неначе шелюга понад болотом,
знов пригадав,як був малим колись
і пагін винограду понад плотом.

Згадав,як заховався в кропиві
коли у жмурки у садочку грали,
мале телятко в мами у хліві,
і,як жінки в болоті шмаття прали.

Знов пригадав осу у кулаці
і тополиний пух неначе вату,
любисток і духм'яні чебреці
і,як навчався на гармошці грати.

Кульбабу з конюшиною згадав
і скований ставок тоненьким льодом,
як на коні колгоспному скакав
на тій леваді,що за огородом.

Але нажаль ніщо не повернеш
ту пору,бо у вирій полетіла,
епоху літ назад  не відізвеш,
що сміхом і потіхою бриніла.

І через те кричить моя на душа
що неможливо юність повернути,
я написав для вас цього вірша,
щоб з гірки літ в дитинство зазирнути.


травень 2026
О.Чубенко-Карпусь.