Не зупинявся...

[Куплет1]
Живу там, де земля пам’ятає дідів,
де праця лунає молитвою в полях,
Там, де честь і гідність сильніші ніж страх.
І хоч доля прогинає людей до землі —
вони ламають втому у власних кістках.
Не дорогами — а серцем, що кличе у ніч,
Де правда палає, як вогонь у забутих полях.
Життя — це не казка, а скло під холодним дощем,
а смерть не межа це — поріг, за яким ми ще живем...

[Приспів]
Страх уже не має сили,
він розчиняється в темних вітрах.
Я виходив із тиші, де губиться голос,
де думки — мов каміння в полях.
Час зупинявся навколо.
Та я не спинявся — навіть у снах.

[Куплет 2]
Вітер рве на мені полотно прапорів,
Та я стою, хоч кістки вже кричать уночі.
Кожна рана — не біль, а печатка вогню,
Що нагадує: ще живий, поки серце стучить.
Не прошу ні в кого ні милості, ні свічі,
Сам собі і меч, і щит, і вогонь у грудях.
Хай хитається світ — не зламати мене у тінях,
Бо той, хто не зламався, той вже переміг.

[Приспів]
Страх уже не має сили,
він розчиняється в темних вітрах.
Я виходив із тиші, де губиться голос,
де думки — мов каміння в полях.
Час зупинявся навколо.
Та я не спинявся — навіть у снах.