Hiч

Ніч спускає важкі свої крила,
Тисне на плечі мовчазною пітьмой.
Я загубився між «треба» і «сила»,
І вже не знаю, коли правда зі мной...

Холод торкається тихо до скроні,
Думки розсипались, мов скло у траві.
Я ніби є — але десь поза собою,
І світ проходить крізь мене в імлі.


[Приспів]
Вітер розвіяв усе, що боліло,
В серці лишився спокій і жар.
Думки нарешті стали мов тиша,
І птах відлітає за небокрай.


[Куплет 2]
Руки тримають залишки вчора,
Тіні минулого тягнуть назад.
Серце навчилося жити без болю,
Та пам’ять ще на ставить своїх барикад.

Я розпалюю вогонь серед темряви,
Кожна іскра — це крок до життя.
І крізь мовчання, крізь втому і зневіру
Я знову збираю себе з небуття.


[Приспів]
Вітер розвіяв усе, що боліло,
В серці лишився спокій і жар.
Думки нарешті стали мов тиша,
І птах відлітає за небокрай.


[Фінал / Приспів]
Вітер розвіяв усе, що боліло,
В серці лишився спокій і жар.
Думки нарешті стали мов тиша,
І птах відлітає за небокрай...