Це я — що пише чорнилами мрії,
Щоночі малює до віршів картини.
Це я — в чиїх косах ховаються вітри,
У темряві лагідній, наче хвилини.
Коли засинає навколо весь гомін,
І тіні лягають на втомлені стіни,
Я серцем ловлю цей тонкий, тихий промінь,
Щоб душі будить від буденної піни.
В моєму блокноті — світанків надії,
У погляді — спокій і сила стихії.
Я згадую кожну заплакану казку,
Змиваючи ніччю буденності маску.
Я шепіт почула до болю відвертий,
Що тиха пітьма принесла до кімнати.
Він вчив мене жити, любити й завмерти,
І крила свої в темноті не ховати.
Уява плете з павутіння відвертість,
Її я колишу, неначе дитину.
І ніч забирає буденну зачерствість,
Лишаючи світлу і чисту хвилину.
Чорнилом мрiй
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126052408314
Свидетельство о публикации №126052408314
Рецензии
