Без людей

Як по вітру лечу
тільки вітер - це сила,
передчуттів,
в пустоті уложусь, не обіжусь

Трохи більше ночей
і романтик, кольору сливи;
на щастя: частувало забуття
дорослі вихідки дитя

Мій спокій - моя непокора,
байдужість - щоби не не озиратися
Терен - не слива, як куниця - не є горностай
Суми - це моє відвічне і рай

2026-05, 22-24


Рецензии