З маленьких дрiбок

У краплі чаю — теплий океан,
Від свічки віє пахощами м'яти.
Нічних думок просторий фоліант
Мене навчає болі відпускати.

Буває раптом скотиться сльоза
Чи сміх проллється у півсонній тиші,
І вже душа народжує слова,
Мов крапельки дощу у теплій зливі.

Рішучість повертає ліри спів,
З маленьких дрібок створюється щастя.
Пробуджується гама відчуттів,
Надії повертає мрія давня.

Зникають невгомонні сум'яття,
Душа, здається, п’є солодкий келих
П’янкого неповторного життя
І відчуває днів натхненну велич.


Рецензии
А в капле чая – целый океан…
Его в своём стакане созерцаю.
Свеча полночная мерцая, тает,
Рассеивая чутко боль-дурман…

Как капельки весеннего дождя –
Рождаются слова из звуков ливня.
А в очертаниях размытых линий
В окне слезинок перлы бороздят…

И в каждой нотке прожитого дня
Я прочитаю настроений гамму,
Напомнившую мне дорогу к Храму,
Надежду с верой счастливо родня…

Да, жизнь из малых капелек любви
Вся соткана от детства до погоста,
Её прожить – не так, конечно, просто…
Жизнь – океан… А ты – плыви, плыви…
25.05.2026

Елена Куприянова 3   25.05.2026 10:27     Заявить о нарушении
Огромное спасибо, Лена, за твой стих. Мне очень приятно.

Галина Чехута   27.05.2026 07:13   Заявить о нарушении