Чиста печаль. Душа — до краю повна,
А у коханні — жодних меж нема.
Мої вірші, як зграя птахів змовна,
Летять туди, де тінь твоя німа.
Я — тихий шепіт, ти — моє кохання,
Ми йшли по лезу крізь дощі й туман.
Слова кололи, наче в покарання,
І кожен сумнів брав нас у капкан.
Прощати біль, приймати до знемоги
Усі гріхи, весь твій шалений світ...
Рука в руці — крізь терни і тривоги,
Ми вдвох лишили цей глибокий слід.
Наперекір усім німим провинам,
Рятуєм спалах цих палких очей.
Твій солод губ під небом темно-синім
І до мурах — вогонь твоїх плечей.
Я напишу про нас солодку повість,
Де знов весна в конверті зазвучить.
Ми крізь роки пронесли нашу совість,
І це кохання в вічності горить.
Чиста печаль
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126052307260
Свидетельство о публикации №126052307260
Рецензии
Ваш стих и повесть прочитаем.
Об остальном узнаем.
С уважением
Павел Прыгунов2 24.05.2026 06:47 • Заявить о нарушении
Об остальном узнаем.
С уважением
Павел Прыгунов2 24.05.2026 06:47 • Заявить о нарушении
