Така я є — сама собі закон,
Уперта, гостра, наче той кремінь.
Та вечорами, вимкнувши ефір,
Кидаю маски у нічную глибінь.
Тобі мій код повік не розгадать,
В моїй душі заховані світи.
Мене, як книгу, не перечитать,
Ту дівчинку тобі не віднайти.
Така я є: кар'єра кличе в бій,
Підбори гострі, успіх на стіні;.
Та по ночах актриса власних мрій
Тихенько плаче в повній тишині;.
Їй хочеться побути без броні,
Стерти з календаря цей довгий день.
Зняти вбрання і туфлі дорогі,
І босоніж до трав і до пісень.
Поза ефiром
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126052305195
Свидетельство о публикации №126052305195
Рецензии