Мій маршрут на долонях накреслив Господь
Ще до першого вдоху, крізь тисячу стін.
Я у теплу і вразливу і смертну плоть
Опустилась, мов в море, у саму глибінь.
Я без жодної броні прийшла у цей світ,
Де сльоза на щоці — мій святий заповіт.
Я збираю в собі тіні згаслих надій,
Хай мій вірш розбиває і нічний суховій.
Хай поломана трохи, хай доля б'є в грудь, —
В моїх ранах застигло сріблисте тепло.
Я емпатію п'ю, як святу каламуть,
Щоб у серці кришталеве світло росло.
Я лишуся живою під шквалом вітрів,
Цей накреслений шлях піді шкіру вроста.
Прошиваю на вдох свою ніжність і гнів,
Бо в душі моя зірка — жива і проста.
Маршрут на долонях
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126052305049
Свидетельство о публикации №126052305049
Рецензии
