По легенді Пеон мав силу в долоні,
А травами серце умів ізцілять.
І Бог дарував йому півонії,
Щоб память про світло у світі тримать.
Півонії не дарують на щастя,
Бо ніжні пелюстки летять до землі.
Та може у цьому мудрість причастя-
Краса не вічна у людському житті.
Пів століття тому ми попрощались,
Та школа приходить у сни навесні.
Як було весело - щиро сміялись
І квітли півонії - ніжні рясні.
Школа мов квітка з нами простилася
Дитинство пливе, наче сон у росі.
Краса півоній для нас залишилася
У травні, у серці та й у Душі.
Шкільним рокам вдалося швидко зникнуть.
Вони відлетіли, мов птахи в блакить.
Та варто квіткам у травні розквітнуть
І серце знов юністю тихо щемить.
По легенді Пеон мав силу в долоні,
А травами серце умів ізцілять.
І Бог дарував йому півонії,
Щоб память про світло у світі тримать.
П1сня По легенд1 Пеон мав силу в долон
© Copyright: Мария Майор-Килиманн, 2026
Свидетельство о публикации №126052305006
Свидетельство о публикации №126052305006
Рецензии