Пишу тобі, перо мокаючи в чуття,
в їх океан, тебе кохаючи єдину...
Про це сказати можу прозою буття…
Але ж у прозі можна втратити перлину…
І доки слів моїх не вистрелив заряд -
моя любов ще не оспівана про тебе,
я грім віршів ллю чудом у вітрило неба,
щоб плив кохання Фіолетовий Фрегат …
Вогнем пробивши борт у сірого буття,
я видихаю дим рядків у небо сизо...
І що з того, що ми зустрілися так пізно?!
І я обожнюю єднання та злиття,
двох душ, які в нас сяють щастям разом…
Кохання наш єдиний сенс всього життя…
Кохання вічне поза часом…
В якому вічні ти і я!
Фiолетовi Вiтрила Неба
© Copyright: Юджин Папуша, 2026
Свидетельство о публикации №126052304084
Свидетельство о публикации №126052304084
Рецензии