Крізь пов’язки болю,крізь попіл і дим,
Ми ділимо подих один,я і ти.
Твій голос у серці звучить живим,
Коли за собою спалили мости.
Любов за межею — сильніша за сталь,
Вона не згорає в пекельнім вогні.
Ти тримаєш мене, відганяєш печаль
В ці тривожні, затьмарені громом дні.
Тополя тендітна шумить на вітрах,
Лелеки приносять весну на крилі.
Кохання розвіє і морок, і страх,
Світанком святим по розбитій землі.
Тримаю тебе... жити подих даю,
І віру збираю по краплях, до дна.
На тонкій межі, на самім краю,
Де пам'ять болить, але квітне весна.
Там де квiтне весна
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126052303820
Свидетельство о публикации №126052303820
Рецензии
