Того, що бачиш ти,не бачу вже і я,
хоч як мені болить любов на жаль, сліпа.
Рветься нитка золота,
в’ються вузли самоти,
і темрява німа
стоїть навколо нас сама.
Хрестик та нолик одвічна наша гра,
і комусь із нас піти давно пора.
Хто ж першим зробить крок
у холод тиші і тривог?
Любов мов лютий грім,
де вода з вогнем зійшлись в однім.
Шалено стрілки б’ють, вертаючи назад,
свіча догорає, і тьмяніє мій погляд.
Курок холоне під пальцем,
а ми кружляємо тим вальсом
у мертвій тишині,
де ніч сховала наші дні.
Щастя наше тоне в чорній глибині,
бо море дурощів розлучило нас в імлі.
І чорти сміються знов,
назвавши смертю цю любов,
а ангели сліпі
мовчать у згаслій висоті.
Я не вірив, що любов бува сліпа,
та сліпота мені прозрінням проросла.
І щоб не мучити серця,
не пити болю до кінця,
нам краще відійти
мов двом зіркам у небі тьми.
22.5.2026
Afterlove
© Copyright: Серж Блэйк, 2026
Свидетельство о публикации №126052300256
Свидетельство о публикации №126052300256
Рецензии