Цвітуть троянди- білі і червоні,
Рожеві, жовті, сині в дивнім сні,
Неначе зорі в квітковім полоні,
Тендітні, красиві і запашні.
Кажуть,шипів у троянди небулО,
Вона лиш любов і довіру несла.
Та зраду чуже серце принеслО-
Так доля шипИ навік їй дала.
Троянди, троянди - королеви садів,
Навчились любов берегти у житті.
А їхню красу серед бур і віків,
Гострі шипИ бережуть на Землі.
І як вдається їм жити з шипами,
Та ще й зберегти тендітну красу.
Змогти пережити душевні рани,
Щоб зранене серце не впало в росу.
Дівчина - мов та троянда жива
Ніжна, красива, мов пісня весни,
Її, бережи - то для тебе краса,
Бо як ні,за красою знайдеш шипи.
Троянди, троянди - королеви садів,
Навчились любов берегти у житті.
А їхню красу серед бур і віків,
Гострі шипИ бережуть на Землі.
П1сня Троянди - королеви кв1т1в
© Copyright: Мария Майор-Килиманн, 2026
Свидетельство о публикации №126052206301
Свидетельство о публикации №126052206301
Рецензии