Субота. Ранок. В домі тиша.
І я нікуди не спішу.
Вночі була, здається, злива,
Калюжі видно на шляху.
Та й зараз у вікно похмуре
Стукоче невгамовний дощ.
Ось знову сіра хмара суне,
Ховає швидко неба шовк.
Але в кімнаті так затишно,
Втішає кави аромат.
І кіт мурчить собі сумирно,
Смакує ранку благодать.
У домі пахне тихим щастям…
Ця мить – жаданий абсолют!
Душа, зігріта сподіванням,
Спішить назустріч почуттю…
*Абсолют – у переносному сенсі: істина або цінність, яка є незмінною, об'єктивною та не підлягає сумніву.
Абсолют
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126052203511
Свидетельство о публикации №126052203511
Рецензии