Віршувалася доля — від самої першої миті...
Що не вдасться згадати — згадають з любов'ю вірші.
І нічого не хочеться, тільки лиш жити і жити
кожен день — божий день — у щасливому стані душі.
Чути всіх. Чути все. І дітей. І онуків. І Небо,
що шепоче згори про любов, бо життя — є любов.
І бажати усім відчувати в любові потребу.
І бажати усім зранку Небо побачити знов.
І коли все і всі зустрічаються в серці моєму,
і коли Небо — синє — веселкою йде за дощем,
все віршується доля в одну нескінчену поему,
що напишеться щемом, а люди — пізнають крізь щем...
Вiршувалася доля - вiд самоi першоi митi...
© Copyright: Миклош Форма, 2026
Свидетельство о публикации №126052202854
Свидетельство о публикации №126052202854
Рецензии