Моя поез я

Вони немов сліпучий цвіт калини,
чи польових ромашок білий цвіт
мов сліз небесних дощові краплини,
що виграють неначе самоцвіт.

Вони шепочуть гомоном колосся
і веселяться мов казковий гном,
мов мудрість у забарвленні волосся,
чи,як бузок в матусі під вікном.

Їх мелодійність чути на узгір'ї
мов солов'їні трелі у гаю,
їх не лише читають в Білозір'ї
це натяк на поезію мою.

Вона,то плаче,інколи-сміється
залежно від гармонії душі,
ця здібність знаю,Божим даром зветься
я про співзвуччя рим своїх віршів.

Господь лише Один-моє начальство
хоч не завжди рядків наявний штрих,
пробачте за браваду і бахвальство,
принаймні є родзинки серед них.

травень 2026
О.Чубенко-Карпусь.


Рецензии