Тыквенные семечки

Палала гронами, горобина осіння,
Ти дзигою крутилась на стільці,
Лузали ми підсмажене насіння.
Складали в купку добрі гарбузці.

Мені б самому личило ще няньку,
Ліпити коників, або ганять м'яча,
Але сказав я матері та батьку:
Що від сестри не зрОблю втікача.

Ще в пам'яті пологовий будинок,
Який стояв під дубом у яру,
Тебе маленьку, розміром з хлібину,
На руки, в перший раз коли беру.

Казали, що знайшли тебе в капусті,
Я там дививсь, нікого не знайшов,
І, ніби, був лелека у відпустці,
Тим часом п'ятий рік тобі пішов.

В горохах білих платтячко червоне,
І в колір жита кучері твої,
І миле личко, все таке іконне,
І голос тихий, наче шум гаїв.

Любили ми гуляти в лісосмузі,
А з нами Лобо, чорний, вірний пес,
Жили ми в мирі, в злагоді, в союзі,
Щасливі всі під куполом небес.

Здавалося, дитинство не скінчиться,
Насправді, друзі, то була лиш мить,
Лиш інколи тепер воно насниться,
По ньому серце інколи бринить.

Розпорошила доля нас далеко,
Між нами кілометри, сто доріг,
Можливо, прилетить ще той лелека,
ВіднЕсе нас на батьківський поріг.

Сьогодні сонячно, сьогодні справжнє свято.
Немає смутку, радість на душі,
І хочеться натхненно та завзято,
Писати поздоровлення вірші.

Моя сестричко, я тебе вітаю,
Хвалю богів, що ти у мене є,
В думках цілую, ніжно обіймаю,
І це для мене сили додає.

 21.05.2026 г.