Торкнись мене крилом світанку,
Де в росах тоне сонний сад.
Твоє кохання доостанку
П’янить, мов дикий виноград.
Шумить над нами давня липа,
Схиляє віти в укриття.
І кожна квітка ніжно дише,
Вплітаючи себе в життя.
Тут аромат жасмину й м’яти,
І пелюсток легкий політ.
Я так боюсь тебе втрачати,
Мій ніжний, мій весняний світ.
Твоя рука в моїй долоні —
Сплетіння доль у тишині.
Ми, наче квіти на осонні,
В чарівнім, лагіднім вогні.
Життя — це спалах, мить єдина,
Де ми — і корінь, і краса.
В твоїх очах — душа відверта,
В моїх — відбились небеса.
Ми вчимось чути крізь мовчання,
Прощати слабкість, берегти...
Найвища мудрість від кохання —
Забути «я» й відкрити «ти».
Мудрiсть кохання
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126052103778
Свидетельство о публикации №126052103778
Рецензии
Ну как же природа красиво вплетается))) суперр❤☀
Дитрих Даркер 22.05.2026 23:29 • Заявить о нарушении
Дитрих Даркер 22.05.2026 23:29 • Заявить о нарушении
