Спогади заозерянского дитинства

Заозером життя своє згадав,
що пролетіло мов фрагменти,миті,
дитинства неповторний,рідний став
і ті черешні,що дощем омиті.

Згадав ставок,канаву,верболіз,
а навесні ще й котики вербові
дитинства пригадався справжній ліс
і ті кущі колишні калинОві.

Згадав криницю в маминім дворі,
а в дядини в садку лимонку-грушу,
батьківські речі зношені старі,
знов спогади трагічно ранять душу.

Згадав,як біля скважини в ліску,
хоч матінки боявся,буде бити,
ховали недокурки у піску,
де з Їсаком ми вчилися палити.

Я впевнений,що скоро все мине,
та ще згадав я бабу Дуню Лису
сусідку,ту,що пестила мене,
і мешкала суміжно біля лісу.

Згадав,як народилося теля
це вже,як отелилася корова,
роки дитинства маряться здаля
іржею вкрилась знахідка-підкова.

Якраз розпочалась з дощем гроза
роки дитинства спогад повернули
знов по щоці скотиласчя сльоза,
це мабуть ностальгія за минулим?

травень 2026
О.Чубенко-Карпусь.