Твоя свобода — вихід за межу,
Де відпускають тих, кого любили.
Я більше слів у жмені не держу,
Вони без тебе втратили всі сили.
Буває воля «від», буває — «для»,
А наша — «без», обірвана і гостра.
Тремтить під нами палуба-земля,
І кожен погляд — як самотній острів.
А є свобода — жити для когось,
Згубити душу в щемному полоні.
Щоб все, що не збулося й не збулось,
Стікало слізьми у німі долоні.
Любити — це вростати шкірою в тепло,
Приймати біль, як найдорожчі ліки.
Але усе, що між людьми було,
Свобода інколи ламає і навіки.
Тепер ми вільні. Дихати кортить.
Життя навчило: відпускати треба.
Але чому ця вись твоя болить,
Коли дивлюсь у спорожніле небо?
Палуба -земля...
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126052007347
Свидетельство о публикации №126052007347
Рецензии
