Ніжно травень цілує весну,
На світанку вмиває росою,
Насолоду п'янку й запашну
Несучи за стрімкою грозою.
Ніжно травень цілує весну,
Розсипаючи квіти в долоні,
Гомонить про красу неземну,
Про кохання в зеленім полоні.
Ніжно травень цілує весну
Тихим подихом вітру над гаєм,
Де верба після дивного сну
Над водою косу розплітає.
Ніжно травень цілує весну,
Як колись, ніжно ти у розмаї
Цілував тільки мене одну
На стежинках забутого раю…
***
© Copyright: Ольга Гресс, 2026
Свидетельство о публикации №126052005831
Свидетельство о публикации №126052005831
Рецензии
