Гублюсь у натовпі людей:
Проходять повз, ідуть у справах.
Доріжки паркових алей,
І у метро знайомий запах.
Десятки, тисячі облич.
І серед них мені самотньо.
Я заховаюсь між столиць, —
Таких невтомних та моторних.
Метро — постійний вир та шум:
Вагон ковтає за вагоном.
А серед галасу лиш сум,—
Іду поспішно по платформі.
Великі цифри на табло
Життя години відміряють.
Так, поміркую загалом,
Бо що попереду — не знаю.
Я серед натовпу іду
Одна по вулицях столичних.
І відчуваю пустоту:
Навколо лиш чужі обличчя.
Гублюсь...
© Copyright: Соня Арутюнова, 2026
Свидетельство о публикации №126051908025
Свидетельство о публикации №126051908025
Рецензии