Дивчинка-Весна

О, як нестямно-скучив, як же гучно-сумував я за тобою, люба Дівчино,- Весна!..
О, як же мріяв про чарівнії обіймички твої, моя ДивнИця! –
Моя ти Цар-Дивниця, дивлячись в твої чар-вічі, новий знак
Розкішно-Творчості мрієобачити хотів, розкрити знову твОю – жар-скарбницю!..

І ти – Зійшла!.. Ти знов – Явилася! Зненацьно-ПриквітнИлася мені!..
Якимись Чу-дер-мацькими Щляхами визорила ти своє – роз-сяйнеє – волосся…
Яке строкатими метеликами незліченими ти безкрай-розпустила по Землі,
І твОї локончики миготливі, тихо-блискавичні хай комусь спіймать вдалося, -

Але ж не душеньку – мило-співученьку твоЮ! - яку синиченьками розлетіла по лісах…
Яку розкрИлила в тендітно- нІжненьких малих яскрУнечках – безмЕжно-рУчних! –
Й скрізь чобіточки ті свої вічно-моднЕнькі, вічно-чарівнЕнькі розгубила – ненарочком! - рознеслА,
І з їх ГустОго Ніжносяйва квіточкИ чарИсті скрізь роззапАшилися й розгУчлись!..

І ти весь попіл тлінних почуттів . все сміттячко гнівнИх дурниць
Зі всіх затьмарених сердець зіскрЕбла - в митттєчко! - Наізавзятішою  Попелюшкой…
Ти переплавила їх на різнозористі брошки для різночаристих молодиць,
І перестежив ніжносвітлом їх шляхи, розсипавшись на - сонце-зіронькі якісь,
Весь Небосхил перетворивши в Небосяй, - твій Яскровічний капелюшок!..

І весь запас – за зиму цю беззатишно-довжезную - незмірно-накопичених «скупих», «заскрузлих» сліз
Ніби – Весняною Красой – ощедрила й осяяла на Повсесвітнії джерельнії ранкові роси…
І безкордонно-вільний мій «мед-вірш» - сувореньким і нелюдименьким ведмедиком - зітхать в норУ заліз…
А нині вирушає він, відчАй-душАє! – у веснянкраїну Новотворчість  – жайворонком мрієносним!..

І ти назустріч мЕні, Дівчинко Чарсвітняя моя, теж розсипаєш - веснян-щиро! – Веснян-Мрій Букет! –
Так обдаровуєш – на вічно-квІтневість! – мою поетну душу, не лише - на мить цю!..
Обіймисерцем всім своїм, що роззелЕнилось у всіх нових листочечках – ну всюди, ну ускрізь, ну геть! –
МалЕсерцю моєму дариш - необачно-неосяжнеє, із – неорОзквітного кришталю! – намисто!..

(В ніч з 28 на 29 квітня, вечір 29 квітня 2025 року, фінальна авторська редакція – 19 травня 2026 року. Текст містить оказіоналізми.)