П;ятий рік йде страшна війна…
П’ятий рік кожен день гинуть люди…
Доля в кожного з нас — одна…
Добре, що видих-вдих мають груди…
Як же тішить, що ми ще живі…
Хоч і важко тепер в світі жити…
Серце дуже нестримно болить…
Особливо, коли гинуть діти…
П;ятий рік спокій нас позабув…
П;ятий рік мати молить за сина:
Щоб живим він залишився й зміг
Мати спокій у рідній країні…
Щоб пішла геть безглузда біда…
Перестали тремтіти щоб люди…
Ось світанок, нарешті, настав
Та відбій, після вибухів й смути…
П;ятий рік день у день в молитвах
За життя і за спокій, що тішить…
Сни ще сняться про різні дива,
Та весна неспокійна та грішна…
П;ятий рік…
(Ніка)
Квітень 2026
П ятий рiк
© Copyright: Вероника Удовиченко-Ивашина, 2026
Свидетельство о публикации №126051807473
Свидетельство о публикации №126051807473
Рецензии