Він музику писав на її тілі,
Він виводив мелодію душі.
Вона ж пливла у трепетнім безсиллі,
Розчинена у лагідній тиші.
Він залишав чорнилами сліди,
Писав на шкірі почуття і мислі,
Де розквітали дивнії сади,
І сльози танули в небесній висі.
Там були шрами від минулих днів,
Та він зцілив їх дотиком кохання.
І чистий звук так ніжно струменів,
Й став спільним та єдиним їх диханням.
Смичок торкався мислей і бажань,
Народжував святий, глибокий спів.
Поза межею часу та вагань,
Він дві душі назавжди полонив.
Вона звучала ніжно, до кінця,
Ввіряючи найглибший свій секрет.
Коли в єдинім ритмі дві душі —
Стирають грані... Муза і поет.
Партiтура душi
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126051702402
Свидетельство о публикации №126051702402
Рецензии