Мій сон страшний... Ніяк він не скінчиться...
Одне і те ж саме — щодень, щоніч.
Розмиті, нібито й людські, обличчя,
я втомлений непевністю обличь.
Хиткий місток через бурхливу річку.
І йти потрібно, і жахливо йти.
Та ще й лишать за спиною обличчя,
такі, що краще б був на самоті.
Та хай би снились свята і паради.
Щасливі діти — диким снам кінець...
А сниться підла непоборна зрада.
Чи все ж таки не сниться, хай їм грець?
Мiй сон страшний... Нiяк вiн не скiнчиться...
© Copyright: Миклош Форма, 2026
Свидетельство о публикации №126051600620
Свидетельство о публикации №126051600620
Рецензии