За вікном сіріє… Дощ малює смуток…
І птахи замовкли, тиша навкруги.
Чай давно холодний і в душі похмуро,
А думки несуться, наче табуни.
Ось на мокрій гілці кліпає ворона,
У мою самотність рветься крізь вікно.
Та мені навіщо ця смішна мотрона?
Хай летить спочити у своє гніздо.
Пам’ять на шматочки серце розриває…
Мушу чашу смутку випити до дна!
У бентежну душу туга проникає,
Скрута роздирає… Чи зборю одна?..
Шурхотить годинник… Плине час невпинно…
Не втихає в серці неймовірний біль…
Доля чи незгода? В грудях – незатишно!..
Сльози напливають… Плачу мимовіль…
Доля чи незгода
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126051601484
Свидетельство о публикации №126051601484
Рецензии