Андалусiйська казка

феєрія

Мій дім у Іспанії
своїми бажаннями
вабить мене,
білими стінами,
прибоями пінними,
синню глибокою,
мрією спокою,
в життя чарівне ...

Дім з каменю міцного
в дрімоті містичного
квітками- дзвіночками,
сповитий під дах
чекає нас квочкою
в чарівних краях…

Під красною втіхою
дім м’ятою дихає
і співом птахів
під Божею стріхою
де вдвох ми зі втіхою,
без ліку років;

де мавростаринними
і патіо синіми
дім пестить уста
іспанськими винами,
античними глинами,
життя неспроста
кохання літа…

Вдалі галеонами,
штормами солоними,
летить сяйво мрій
Тієї, що з крилами
Біжить Понад Хвилями
віками надій;

щоб в будні розпечені,
повітряні течії
і хмар білий стос,
з небес синьоокими
пролились потоками
озонами гроз;

щоб гронами ніжними
в фаті білосніжної
розквітнув наш сад,
і душі з надіями
вдихали замріяно
кохань аромат…

У згоді з бажаннями
мій замок в Іспанії
на Коста дель Соль,
покинули рано ми,
щоб в домі зі спальнями
зустріти любов…

Де білими птицями,
з чистими лицями,
гортаються дні
читцями та чтицями,
щоб скластись копицями
в літа-рубаї…

Мій дім у Іспанії
дивами з бажаннями
на Коста дель Соль
крізь ночі кинджальнії
боронить любов
інфанти опальної
в яку закохався король…