Сонет VI с кодой

Я знаю силу хтивого бажання.
Воно міцне, воно бентежить кров.
Зі словом "кров" римується "любов",
Та потай розуміється злягання.

Таке палке до нього поривання
У тебе, що зрівнятися слабо'
Мені з тобою, ненаситна, бо
Ти спрагло віддаєшся, як востаннє.

І безсоромний тавй спостерігач,
Вслухаюся я в твій щасливий плач
І думаю, яке убоге щастя

Моє, коли з своїм ти б`єшся в трясці
І всю тебе рясний вкриває піт -
І лоб, і голі перса, і живіт.

І мозок мій занурюється в лід.






          Оригинал

Я не обижен даром  сладострастья,
Мне ведомы пылания в крови,
Но никогда, в темнейший час любви,
Я так не бился в муке сладострастья,

Как бьешься ты, отмеченница счастья,
Сожженая неистовством любви.
Какой огонь прошел в твоей крови!
Как беден я своею долей счастья!

Но есть в моей томительной судьбе
Один восторг неведомый тебе,
Бесстыдное блаженство созерцанья:

Сквозь вихорь ласк так ясно вижу я
Сближенье тел и лона содроганья, -
И бурно мысль колеблется моя

И стынет мозг в истоме без названья.

       Абрам Эфрос