Лінії долі
Так було, так буде споконвіку:
Повертає мить русло ріки.
За одну коротку часу дрібку
З’єднуються долі на віки.
Наче грім гучний з ясного неба –
Спалах почуттів, раптовий зблиск!
Може, це Всевишніх сил ідея
Чи глибокий існування смисл?
Ділиться реальність, мов крижина,
На меланхолійне “від” і “до”,
Часом все вирішує хвилина,
Змінюються кадри, як в кіно.
То штормить, то вихор, то цунамі…
Штиль та бриз нечасто, хай йому!
Від появи все життя – на зламі…
“Чому так?” – бентежно шепочу…
Загадкове завжди нас дивує,
У таємнім ми вбачаєм чар...
Випадків, напевно, не існує.
Кожна зустріч – це урок чи дар!..
Лiнii долi
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126051401671
Свидетельство о публикации №126051401671
Рецензии