Одне-едине

Одне-єдине

Ми міряли не датами, а кроками
Дорогу крізь тумани і сніги,
То зорями впивалися, то росами,
Від ніжності хмеліли і жаги.

Нас не лякали вітер і метелиця,
Ми затишним впивалися гніздом.
Прикмети нас ніколи не бентежили,
Ми обопільним тішилась теплом.

Не думали про успіхи зі славою,
Ні сумнівів не мали, ні ниття,
Любили обмінятися за кавою
Сонетами про радощі життя.

Нам діла не було до дріб’язковості,
Нас кликали акорди новизни,
Долаючи тенета невідомості,
У зоряні вслухались молитви.

Були ми молодими, енергійними,
Не знали про життєвий буревій,
Тепер, коли вже стали нероздільними,
Злякати боїмося супокій.

Втішаємось красою світу божого,
Радіємо теплу, як малюки…
Не треба нам зірок, що сяють холодом,
Достатньо тільки теплої руки.

Вдивляючись у тишу заворожливу,
Долаємо удвох тернисту путь.
У кожному зітханні, в кожнім подиху
Одне-єдине: “Будь! Ти тільки будь!..”