Де степ і поле шепчуться з вітрами,
Де сиза димка кличе в далечінь,
Де синьоокі ріки з островами,
Там – рідний край і аура прозрінь.
Там сокіл в небі розправляє крила
І дощик напуває колоски.
Там – Україна, рідна і єдина,
У вирі затяжної боротьби.
Там свіжим хлібом дихає повітря,
Дзвенять пісні святкові після жнив.
Там – незбориме пам’яті коріння
І найніжніший гідності мотив.
Моя країно! Мужня, волелюбна,
Я думаю про тебе день і ніч!
Якби ж не ця війна, така підступна!
Якби ж не глас ненависті сторіч!
Сльозами вмиті солов'їні ночі!
Не соколи у небі – а метал!..
Летять шахеди і ламають долі,
Руйнує все безжалісний вандал.
В моїй душі живуть степи і луки…
Вони зі мною – навіть уві снах!
Лечу, немовби птах, на крилах думки,
Полегшення шукаю в молитвах…
Де степи шепочуться з вiтрами
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126051308369
Свидетельство о публикации №126051308369
Рецензии
