Як ти живеш - себе

Світлана Пузіна

Як ти живеш - себе спитай,
коли ще молода душа
у тілі, далі вируша
в зелений магії розмай

по хвилях пам'яті звичАй
біжиш з валізою в літа,
де не одна росла мета
в житті, та не один трамвай

щасливий більше, ніж гіркий
екватор увесь по долі віз,
та відкривав немало віз
у шлях цікавий, та стрімкий.

Як ти живеш в своїх літах,
де відчуваєш присмак слів,
коли в коханні так тремтів,
немов літав ти у світах.

Який там вік ... і не питай.
Здолав всі сходи у ділах,
як це було - сльоза в очах.
Сторінки снів перегортай.

Забудь, що маєш років стрій
в нудьзі в люстерко не дивись,
хвилинам вільним підкорись -
ти повен ще бажань і мрій.

Частіше вдень на самоті
шепочуть іноді вуста -
ну, що ти дивним трохи став?
Питання часу всі прості.

Сердечний біль вітрам віддай,
хай пестить промінь сивину,
весну зустріти не одну,
де в молодій душі розмай.

07.05.2026