Тримаю фотографію твою
Тремтливими руками серед ночі.
Тепер сама себе не впізнаю:
Чужими стали губи твої, очі.
Сама не розумію, як могла
Колись тебе хотіти до нестями?
Дзвінків твоїх омріяних ждала,
Лякаючись, що їх почує мама.
Тобі свою невинність віддала,
Довірилась, як квіточка тендітна.
Йшла обертом щоразу голова,
І танула в обіймах твоїх сильних.
Та тільки це примара — не любов.
Уявний плід нестримного бажання.
І спогад виринає знов і знов:
Той ранок, коли бачились востаннє.
Дивлюсь на фотографію: ну як
Вдалось завзяту пристрасть подолати?
Це був суцільний безлад, кавардак;
Інакше я не знаю, як сказати...
Пристрасть минулого
© Copyright: Соня Арутюнова, 2026
Свидетельство о публикации №126051306713
Свидетельство о публикации №126051306713
Рецензии
ти зовсімм не одна в своїх бувалостях
я знаю, трохи різних дівчат, які зараз ростять своїх дітей - і такі ж - самі з собою
без свого Першого.
Ваша впертість і стійкість до "зможу і це, все зможеться" - надихає інших, тільки вони не признаються, або на душі їм надто гудить від болі. Тому вони мовчать
і як хлопець - завжди з великою шаною ставлюся до подібних доль, як у тебе і не тільки
Треьа вчитися "уму-разуму" і не робити такі помилки...
але ж...і в хлопців кров чи іще щось кипить...
все одно, такі вірші - про спражнє, прості, нехай які є - але вони потрібні
Владимир Шеврон 17.05.2026 19:14 • Заявить о нарушении
я знаю, трохи різних дівчат, які зараз ростять своїх дітей - і такі ж - самі з собою
без свого Першого.
Ваша впертість і стійкість до "зможу і це, все зможеться" - надихає інших, тільки вони не признаються, або на душі їм надто гудить від болі. Тому вони мовчать
і як хлопець - завжди з великою шаною ставлюся до подібних доль, як у тебе і не тільки
Треьа вчитися "уму-разуму" і не робити такі помилки...
але ж...і в хлопців кров чи іще щось кипить...
все одно, такі вірші - про спражнє, прості, нехай які є - але вони потрібні
Владимир Шеврон 17.05.2026 19:14 • Заявить о нарушении