Про мою вчительку

Я перш,ніж написати,сумнівався,
чи вчительці сподобається твір?,
чудовим написати намагався
і гранував вірша мов ювелір.

Знов пригадав роки,шкільну дорогу,
і початкових класів вчителів,
як із Цибенком мив шкільну підлогу
і як у першім класі захворів.

Від інших я у школі відрізнявся,
хоч був і заводій,та дебошир
і витівками зАвжди виділявся,
це вже пізніше свій носив мундир.

Та тільки ця поема не про мене,
цей твір про кращу вчительку мою,
про мене говорила:"Буде вчене,
або десь згине у чужім краю".

Вона була Тупицька-не Довженко
і я тоді був був юний піонер,
її не тільки згадує Чубенко,
й село все пам'ятає дотепер.

Я школярем на веліку гасав,
до виснаження,аж мокріла спина
віршів таких доді ще не писав,
та ось згадав Довженко Катерину.

Пригадую її просту натуру,
вона наставник-маг і чарівник,
вела уроки в школі з фізкультури,
ще й класний вихователь-керівник.

"Іванівна" в футбол учила грати
на учнів не сварилась,навпаки,
для нас весь час була мов рідна мати,
допомала всім нам залюбки.

Я знаю,що живе тепер у доньки,
та по сей день її боготворю,
тлумачу їй:"Не вішай голівоньки,"
коли по телефону говорю.

Хто у селі цю вчительку не знає?,
ту,була взірцем нам і вождем,
ну,а коли її хтось пам'ятає,
то ставте лайки під моїм віршем.

Якщо і перевищив кількість джему,
про вчительку хай знає область вся,
я їй презентував свою поему,
щоб пригадала Саню Карпуся.

О.Чубенко-Карпусь.
травень 2026