У лівім кутку, де раніше було тепло,
Тепер оселився тупий і судомний крик.
Ти так безжалісно вщент розтрощила скло,
До твого «немає» я досі іще не звик.
Там б'ється об стіни поранений, дикий звір,
Він зветься любов’ю, що взяв твій німий полон.
Ти просто пішла, розірвавши наш договір,
Лишивши мені лише відчай і цей прокльон.
Я пальцями груди рву в глухій темноті,
Щоб вирвати назву твою з-під своїх істерик.
Ми стали чужими на цій крутій висоті,
Де ти за собою назавжди закрила двері.
Замкнувся цей простір, де ти — мій єдиний гріх,
Лишивши на згадку лише цей холодний спазм.
Там, зліва, де б’ється життя залишками втіх,
Лишився твій голос... і мій мовчазний сарказм.
Полонений звiр
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126051205432
Свидетельство о публикации №126051205432
Рецензии