Може, я не хочу кохання,
Може, я не хочу надії…
Так чому мені відгукаються
Твої рани і твої події?
Може, я не хочу, як було,
Може, я не хочу, як нині.
Може, я взагалі не здібна
Покохати тебе — не здібна.
Дай мені перепочить від тебе,
Дай мені віднайти свою долю,
Дай мені знов побачити небо,
Дай напитись живого джерела,
Щоб дзюрчало в душі натхненням,
Щоб дивилося світлом в очі.
Дай мені побачити небо,
Бо я більше так жити не хочу.
Я тобі — до останнього подиху,
Щоб триматися поруч, удвох.
Я тобі віддам до останнього погляду…
Ти мені — лише дивишся в очі.
Я тобі не додам розуміння,
Якщо ти його не захочеш.
Ти для мене — як пам’ять осіння,
Що опала листками.
Досить.
Досить
© Copyright: Инесса Клышко, 2026
Свидетельство о публикации №126051200343
Свидетельство о публикации №126051200343
Рецензии
