Наші душі — між теплих долонь,
Що нам люди? Лиш тіні німі.
Ми крізь вічність несемо вогонь,
Щоб не згаснути в довгій зимі.
Хто ти є? Мій спокійний причал,
Моя доля, мій берег і знак.
Ти — моє неосяжне море,
Я — твій вірний і світлий маяк.
Хто я є? Твій приплив у пісках,
Твій порив, що вертає назад.
Ми знаходимось знову в віках,
Коли час обриває наш сад.
Крізь тумани і дикий прибій,
Нас єднає солона вода.
В океані життя ми — ріки,
В яких назва на двох — одна.
Позачасом
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126051106851
Свидетельство о публикации №126051106851
Рецензии