П1сня. Каштани цв1туть

Каштани цвітуть над старим тротуаром,
Немов охоронці моїх почуттів,
Під ними колись ми мовчали до ранку,
І час між долонями тихо летів.

Вони пам'ятають і зустріч, і погляд,
І перший несміливий  крок до весни.
Каштани -це серце і це  наш спогад,
Де досі живуть недоспані сни.

Каштани, каштани - свічки почуттів,
що світять у травні для кожної долі.
Під ними хтось щастя своє зустрів,
А ми залишили свою  любов у неволі.

Каштани, каштани - весняний вогонь,
Тепло, що не гасне роками.
І навіть коли розлучає нас час-
Вони залишаються з нами.

Каштани мовчать, та говорять душею,
Коли опадає вечірній туман.
немов розмовляєш з рідною землею
Сплітаючи тихо у спільний роман.

І кожна алея, мов нитка до серця,
Де юність колись залишила слід.
Каштани цвітуть- мені так здається ,
Що знову любов повертається в світ.

Нехай облітають роки за вітрами,
І змінює місто свій шум і життя.
Та поки цвітуть навесні каштани-
В мені оживають ті всі почуття.